Фрідріх Шиллер - цікаві факти з життя та творчості

Зміст

Фрідріх Шиллер – видатний німецький поет, драматург і філософ, чия творчість залишила глибокий слід у світовій літературі. Його п’єси вражають драматизмом, а його поезія сповнена високих ідеалів свободи та гуманізму.

У цій статті ми розглянемо цікаві факти про життя та творчість Шиллера: його нелегкий шлях до успіху, вплив на світову літературу та маловідомі моменти з його біографії.

Цікаві факти про фрідріха шиллера

Шиллер – німецький поет, драматург, теоретик мистецтва, історик. Військовий лікар, професор історії в Єні.

Предками поета із материного та батькового боку були прості сільські булочники. У Фрідріха було п’ять сестер. Шиллер виріс у дуже релігійній протестантській сім’ї та провів більшу частину своєї юності, вивчаючи Біблію
У дитинстві Фрідріх багато хворів, тільки до підліткового віку він зміцнів. Грамоті навчався з 6 років. Першим його учителем був пастор.
Він мріяв стати священником. У дитинстві Фрідріх наслідував своїх духовних наставників, які навчали його в латинській школі у Людвігсбурзі, надаючи своїм розмовам елемент пафосності. Таке враження на 7-річного хлопчика справив театр, куди його водили за старанність у навчанні. Юний Фрідріх, ставши на стілець і одягнувши чорний фартух на зразок пасторської мантії, з серйозним виглядом читав проповідь з уявної кафедри. Улюбленим його заняттям також було грати в театр: з паперу він вирізав персонажів, сестра розфарбовувала фігури і на саморобній сцені з товаришами вони влаштовували драматичні дійства.
Були у Шиллера і дивацтва. Одним із них була звичка налаштовуватися на творчий лад, вдихаючи аромат … гнилих яблук.
Одягався і тримався він як можна більш просто; відмітними його рисами були скромність, простота, відсутність будь-якої химерності.
Шиллер ненавидів павуків і дуже любив ліловий колір та лілії.
У старших класах Фрідріх подавав великі надії. У 14 років його віддали у військову академію, де почав вивчати право.
Юриспруденція абсолютно не подобалася Шиллеру. Наприкінці 1774 року він був одним з останніх, а в кінці наступного навчального року – самим останнім з вісімнадцяти учнів свого відділення. У 1776-му Фрідріх перевівся на медичне відділення.
Шиллер змушений був переховуватися під прізвищем «доктор Ріттер», живучи в маєтку своєї старої знайомої Генрієти фон Вальцоген в Бауербасі. Тут він написав «Підступність і кохання», історичну драму «Дон Карлос» і закінчив «Змова Фієско в Генуї». У 1783-му Шиллер закохався в дочку господині садиби Шарлоту вон Вальцоген, але мати не дала згоду на шлюб, оскільки Шиллер був безсрібником.
У 1790-му він оженився на Шарлоті фон Ленгефельд, вона народила йому четверо дітей: Карла Людвіга Фрідріха Шиллера, Ернста Фрідріха Вільгельма Шиллера, Кароліну Луїзу Фрідеріку Шиллер, Емілію Генрієтту Луїзу Шиллер.
У 1788-му Шиллер став екстраординарним професором історії та філософії Йенського університету.
Шиллер більше 17 років товаришував з Йоганом Гете.
Тільки на початку 1800-х матеріальні справи поета стали стабільними, він позбавився від боргів, отримував вже за свої твори непогані гонорари – по 1400 талерів на рік, а професорська пенсія його була збільшена з 200 до 400 талерів. Веймарський герцог подарував Шиллеру як почесному громадянину Французької Республіки дворянський титул.
45-річний Шиллер помер у Веймарі від туберкульозу 9 травня 1805 року. У його паперах знайшлася ще маса нових поетичних творів і більше 25 сюжетів трагедій і драм.

Яку професію здобув Шиллер

За фахом спочатку військовий лікар. Увійшов в історію світової літератури як палкий захисник людської особистості.

Першій твір Шиллера

Над першою драмою “Розбійники” Шіллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 році драма завершена, а 13 січня 1782 року “Розбійники” були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх. Потім пішли тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини. Незважаючи на те, що постановники часто на свій смак чи за цензурою свавільно калічили текст п’єси, а дія була перенесена із сучасності в XVI століття, неможливо було знищити головного — пафосу драми, шляхетність помислів розбійника Карла Моора, який вирішив у своїй батьківщині викорінити поодинці зло та беззаконня.

Шіллер дав своїй драмі два епіграфи, що визначають основну думку п’єси. Перший епіграф: “На тиранів!” свідчив про те, що зміст її спрямований проти тиранства. Другий епіграф з Гіппократа: “Що не зціляють ліки, зціляє залізо, чого не зціляє залізо, зціляє вогонь” — указував на засоби боротьби з тиранією.

Найвідоміші твори Фрідріха Шиллера

Твори Шиллера із захопленням сприйняли не тільки в Німеччині, але й в інших країнах Європи. Одні вважали Шиллера поетом свободи, інші — поетом буржуазної моральності. Доступні мовні засоби і влучні діалоги перетворили багато рядків Шиллера на афоризми.

1781 — «Розбійники»
1783 — «Змова Фієско в Генуї»
1784 — «Підступність і кохання»
1787 — «Дон Карлос, інфант іспанський»
1799 — драматична трилогія «Валленштейн»
1800 — «Марія Стюарт»
1801 — «Орлеанська діва»
1803 — «Мессинська наречена»
1804 — «Вільгельм Телль»
«Димитрій» (не була закінчена через смерть драматурга)

Фрідріх Шиллер початок творчості

Свої перші поетичні спроби автор зробив навчаючись у військовій академії. В останній рік свого навчання він читав перед товаришами свою знамениту драму «Розбійники», яка мала великий успіх у слухачів. А в 1781 р. Ф. Шиллер видав цей твір власним коштом. Через рік відбулась прем’єра драми «Розбійники» на сцені Національного театру м. Мангайма. Наступний твір – історичну драму «Змова Фієско в Генуї» – автор особисто презентував перед акторами театру, але успіху у слухачів не мав. Театральна постановка відбулась лише в січні 1784 р., а за декілька місяців театр показав міщанську драму Шиллера «Підступність та кохання».

У 1785 р. через фінансові труднощі драматург прийняв запрошення від лейпцігської спільноти шанувальників його творчості на чолі з Готфрідом Кернером, який став згодом першим видавцем повного видання творів Шиллера. Два роки, проведені частково у Лейпцигу, частково у Дрездені в родині Кернера, стали одними з найщасливіших у житті Ф. Шиллера. У цей період драматург завершив п’єсу «Дон Карлос» та написав свій знаменитий вірш «Ода до радості».

Батьки фрідріха Шиллера

Фрідріх Шиллер народився 10 листопада 1759 року в місті Марбах у сім’ї військового фельдшера. Його батько Йоганн Каспар Шиллер перебував на службі у вюртемберзького герцога Карла Євгенія. Мати Доротея, з роду Кодвейс, була дочкою сільського пекаря.

Де навчався Фрідріх Шиллер

На дев’ятому році хлопця віддали вчитися до латинської школи, яка готувала учнів до вступу в семінарію. Потім Фрідріха запримітив герцог Карл Євгеній і змусив навчатись у створеній ним військовій академії. Батько Шиллера змушений був дати підписку, що Фрідріх «абсолютно віддається до послуг герцогського вюртемберзького будинку й не має права вийти з нього без отримання на те наймилостивішого дозволу». В академії Шиллер вивчає право і медицину, які не викликають у нього інтересу.

У 1779 році керівництво академії відкинуло дисертацію Шиллера, і він змушений залишитися на другий рік. Вісім років (1772—1780) Шиллер провів у цьому «розсаднику рабів», де панували шпигунство й стеження за учнями, категорично заборонялося спілкування із зовнішнім світом, а всі вихованці підкорялися найсуворішій дисципліні. Лише ночами Шиллер міг крадькома читати. Він багато разів перечитував твори Альбрехта фон Галлера, Плутарха, оди й поеми Клопштока, ліричні вірші та роман «Страждання юного Вертера» свого старшого сучасника Й. В. Гете, твори інших представників «Бурі і натиску», Ж. Ж. Руссо. Під впливом одного зі своїх наставників Шиллер став членом таємного товариства ілюмінатів, попередників німецьких якобінців.

Пізніше він захопився Шекспіром. Наприкінці 1780 року Шиллер залишив стіни академії і отримав місце полкового фельдшера в Штутгарті.

Фрідріх Шиллер біографія скорочено

Письменник народився 10 листопада 1759 в Німеччині в місті Марбах-на-Неккарі. Батько Шиллера був полковим лікарем, а мати походила з родини пекаря. Його дитинство і молодість були проведені у відносній убогості, хоча він і зміг вчитися в сільській школі і у пастора Мозера.

У 1773 році він вступив до військової академії, де спочатку вивчав юридичну справу, а потім медицину. У академії Карла за найменшу провину вихованців карали різками або саджали на гауптвахту.

Його перші твори були написані під час навчання. Так, під впливом драми Лейзевіца він написав драму «Космус фон Медічі». До цього ж періоду відноситься написання оди “Завойовник”.

1780 він отримав посаду полкового лікаря в Штутгарті, по закінченні академії.

У 1781 році він дописав драму «Розбійники», яку жодне видавництво не брало. В результаті він видав її на свої гроші. Згодом драма була гідно оцінена директором Мангеймського театру і після деяких коректив поставлена на сцені. Це була перша п’єса Ф. Шиллера, поставлена на сцені.

Прем’єра «Розбійників» відбулася в січня 1782 і мала великий успіх у публіки. Після цього про Шіллера заговорили як про талановитого драматурга. За цю драму письменник був навіть удостоєний звання почесного громадянина Франції. Однак у себе на батьківщині йому довелося відсидіти 14 днів на гаупвахті за самовільну відсутність з полку на виставу «Розбійників». За те, що він намагався потрапити на спектакль “Розбійники” у 1783 році він отримав заборону на написання будь-яких літературних творів (крім медичних).

Ця ситуація змусила Шиллера в 1783 році покинути Штутгарт. Так йому вдалося дописати дві п’єси, розпочаті до втечі: «Підступність і кохання» і «Змова Фієско в Генуї». Ці п’єси були згодом поставлені в тому ж Мангеймськом театрі.

З 1787 по 1789 рік він жив у Веймарі, де познайомився з Йоганном Гете. Вони стали приятелями. Вважається, що саме Шиллер надихнув одного на завершення багатьох творів.

У 1790 році він одружився на Шарлотті фон Ленгефельд, з якою у них згодом було два сини і дві дочки. В Веймар він знову потрапив в 1799 році і там, на гроші меценатів, видавав літературні журнали. Тоді ж він разом з Гете заснував Веймарський театр, що став одним з кращих в країні. До кінця своїх днів письменник жив у цьому місті.

1802 імператор Священної римської імперії Франц II надав Шиллеру дворянство.

Помер він 9 травня 1805 від туберкульозу.

Фрідріх Шиллер – видатний діяч світової літератури, чия творчість і сьогодні надихає багатьох. Його п’єси та поезія не лише розкривають глибокі філософські та моральні питання, а й утверджують ідеали свободи, справедливості та людської гідності. Незважаючи на труднощі в житті, він зумів залишити значний слід у культурі та став символом боротьби за високі ідеали.

Знайомство з біографією та творчістю Шиллера допомагає краще зрозуміти його епоху, а також вплив його ідей на сучасне суспільство. Його твори залишаються актуальними й сьогодні, адже порушені в них теми не втрачають своєї значущості.