Зміст
Вареники — це не просто страва, а справжня гордість української кухні, яка радує і дітей, і дорослих. Аромат свіжозварених вареників збирає за столом усю родину, викликає посмішки та теплі спогади. У цій статті зібрані вірші про вареники українською мовою — милі дитячі твори, жартівливі рядки та зворушливі поезії про вареники з вишнями.
Вірші про вареники часто звучать на сімейних святах, у дитячих садках чи школах, адже ця тема близька кожному українцю.
Вірші про вареники для дітей
Маленькі читачі особливо люблять прості, ритмічні віршики, де вареники оживають, посміхаються чи пустують на тарілці. Такі твори допомагають розвивати мову, вчити риму та просто піднімають настрій.
Що у світі найсмачніше?
Може, краби чи ікра?
Може, ще щось, найдивніше?
Є багато різних страв.
Тільки в хаті українській
Покуштуєш диво з див:
Ось півмісяці у мисці,
А над ними в’ється дим,
Бо гарячі – масло тане…
Чи ж ви знаєте, що це?
Це – вареники в сметані,
Найсмачніші над усе!
Українці! Пригадаймо,
З чим вареники в нас є
Знає кожна господиня,
Що до столу подає.
З сиром ось жовтіють в мисці,
І з картоплею киплять…
Полюбляють українці
За столом поласувать.
Ще з капустою наварим,
Та з грибами – пахнуть як!
Поласуємо ми з вами,
Поласуємо – ще й як!
Може, краби чи ікра?
Може, ще щось, найдивніше?
Є багато різних страв.
Тільки в хаті українській
Покуштуєш диво з див:
Ось півмісяці у мисці,
А над ними в’ється дим,
Бо гарячі – масло тане…
Чи ж ви знаєте, що це?
Це – вареники в сметані,
Найсмачніші над усе!
Українці! Пригадаймо,
З чим вареники в нас є
Знає кожна господиня,
Що до столу подає.
З сиром ось жовтіють в мисці,
І з картоплею киплять…
Полюбляють українці
За столом поласувать.
Ще з капустою наварим,
Та з грибами – пахнуть як!
Поласуємо ми з вами,
Поласуємо – ще й як!
Копіювати
Вже місяць спадає,
А краю все немає…
Ой, нумо, поспішімо,
Жнива вчасно завершімо!
Недалечко до межі,
Варенички у діжі!
Не барімося на лані —
Варенички у сметані!
А краю все немає…
Ой, нумо, поспішімо,
Жнива вчасно завершімо!
Недалечко до межі,
Варенички у діжі!
Не барімося на лані —
Варенички у сметані!
Копіювати
Я вареники робила,
Від борошна вся побіліла.
Навіть кучері руденькі
В мене, бачите, – біленькі.
Усміхнулись мама й тато –
Як вареників багато!
А які вони смачні!
Братик каже: «Дай мені.»
Від борошна вся побіліла.
Навіть кучері руденькі
В мене, бачите, – біленькі.
Усміхнулись мама й тато –
Як вареників багато!
А які вони смачні!
Братик каже: «Дай мені.»
Копіювати
Жартівливі вірші про вареники
Жарти про вареники — це окрема категорія гумору. Вони легкі, добрі та часто пов’язані з ненажерливістю чи кумедними ситуаціями на кухні.
Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Вареники-вареники!»
Та й пішов із хати.
Копіювати
«Як ми з кумом вареники варили».
Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка, що не зварить, все не так.
Вередує: — Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— каже,— був…
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.—
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо — плюємо.
— Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.
Просить: — Стукни по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам! —
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан? —
І надів йому на голову казан…
Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка, що не зварить, все не так.
Вередує: — Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані,— каже,— був…
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку — смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.—
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо — плюємо.
— Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій — макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки — красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем —
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
— Хай живіт,— говорить,— лопне, а жінкам
Отакунького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: — Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою — їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
— Ну,— цікавиться,— як враження твоє? —
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба — не ковтне.
Просить: — Стукни по потилиці мене! —
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: — А жінкам
Я однаково й понюхати не дам! —
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: — Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви — гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан? —
І надів йому на голову казан…
Копіювати
Щонеділі і у свято є вареників багато.
У сметані, зі шкварками — це вареники від мами.
Приспів:
Любить мама частувати,
Різні страви готувати,
Та найбільш люблю у мами
Вареники картопляні.
Програш.
Вивертаються в окропі
На бочок і на животик.
Зараз, зараз вас, гарненьких,
Ми з’їмо усіх смачненьких.
Приспів:
Друшляком усіх в макітру,
Справа ця проста, не хитра.
Зверху масла і сметани,
Ох, смачні ж вони у мами!
Програш.
Посідали всі до столу
Дружно — у родиннім колі,
Та не довго це тривало,
Бо вареників не стало.
Приспів:
Скоро знову прийде свято
І вареників багато
Буде в маслі і в сметані,
Їх наліплять руки мами.
У сметані, зі шкварками — це вареники від мами.
Приспів:
Любить мама частувати,
Різні страви готувати,
Та найбільш люблю у мами
Вареники картопляні.
Програш.
Вивертаються в окропі
На бочок і на животик.
Зараз, зараз вас, гарненьких,
Ми з’їмо усіх смачненьких.
Приспів:
Друшляком усіх в макітру,
Справа ця проста, не хитра.
Зверху масла і сметани,
Ох, смачні ж вони у мами!
Програш.
Посідали всі до столу
Дружно — у родиннім колі,
Та не довго це тривало,
Бо вареників не стало.
Приспів:
Скоро знову прийде свято
І вареників багато
Буде в маслі і в сметані,
Їх наліплять руки мами.
Копіювати
Українські вареники – то краса і сила!
Ой, гарних я вареників, для вас наварила!
Вареники зі шкварками, та ще й у сметані —
Додають нам сил в роботі, в спорті і навчанні!
Ой, вставали раненько, картоплю варили,
До вечора вареників з неї наліпили.
Наварили вареників для гостей хороших.
Їжте, їжте вареники, гості наші любі!
Вони трохи гаряченькі — не попечіть губи!
А вже ж в ті вареники картоплі напхали
Ще й перчиком притрусили,там його немало.
В череп’яну макітерку ми їх положили,
Олійкою з цибулькою добре помастили.
Їжте, їжте, гості любі, рахувать не станем,
Може, кому буде мало — ми іще добавим.
Ой, гарних я вареників, для вас наварила!
Вареники зі шкварками, та ще й у сметані —
Додають нам сил в роботі, в спорті і навчанні!
Ой, вставали раненько, картоплю варили,
До вечора вареників з неї наліпили.
Наварили вареників для гостей хороших.
Їжте, їжте вареники, гості наші любі!
Вони трохи гаряченькі — не попечіть губи!
А вже ж в ті вареники картоплі напхали
Ще й перчиком притрусили,там його немало.
В череп’яну макітерку ми їх положили,
Олійкою з цибулькою добре помастили.
Їжте, їжте, гості любі, рахувать не станем,
Може, кому буде мало — ми іще добавим.
Копіювати
Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники.
Мурка з-під столу нявкнула «няв!»-
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось!-
Мурка весь день по підлозі качалась,
Потім заснула біля дверей
І перестала ловити мишей.
Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники.
Жучка знадвору гавкнула «гав!»-
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось!-
Жучка весь день на порозі валялась,
Потім заснула біля плити
І перестала двір стерегти.
Еники-беники, еники-беники,
Знову зварили ліниві вареники.
Я у вітальні друзів зібрав –
Миску лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нами сталось!-
Ми цілий день по вітальні валялась:
Хто на дивані, хто на стільці
Хто із виделкою в лівій руці.
Сном непробудним усі ми спимо,
В школу не ходимо й бурмотимо:
«Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники…»
Мама зварила ліниві вареники.
Мурка з-під столу нявкнула «няв!»-
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось!-
Мурка весь день по підлозі качалась,
Потім заснула біля дверей
І перестала ловити мишей.
Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники.
Жучка знадвору гавкнула «гав!»-
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось!-
Жучка весь день на порозі валялась,
Потім заснула біля плити
І перестала двір стерегти.
Еники-беники, еники-беники,
Знову зварили ліниві вареники.
Я у вітальні друзів зібрав –
Миску лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нами сталось!-
Ми цілий день по вітальні валялась:
Хто на дивані, хто на стільці
Хто із виделкою в лівій руці.
Сном непробудним усі ми спимо,
В школу не ходимо й бурмотимо:
«Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники…»
Копіювати
Вірші про вареники з вишнями
Окреме місце займають вірші про вареники з вишнями — солодкі, літні, сповнені смаку дитинства та бабусиної любові. Вишневі вареники часто асоціюються з теплом, ягідним сезоном і радістю.
Першими в нашому саду поспіли чудо-вишні, дуже смачні ягоди, онукам чоловік відвіз, та й нам ще залишились. Вчора чоловік працював в саду,зайшов в будинок відпочити і при розмові натякнув, шо хотів би вареників з вишнями. А я знала, що муки було лише половина пакета, розумію, що цього буде недостатньо, ну що думаю спробую, адже раніше, що я тільки не готувала з тіста, справно з ним поралась. Перебираю в пам’яті свої рецепти, і починаю готувати, не буду вдаватися в подробиці, вийшло майже так, як у казці про колобка, по»сусекам поскребла» зробила заварне тісто, висипала майже всю муку з пакета, замішую і , як мале дитя плачу , і хочеться зробити і не впевнена,що вийде. Чоловік з вулиці, в вікно кличе, ну, що може чим допомогти, а я мовчу, сльози не можу зупинить, а потім, заспокоїлась і думаю про себе, все получиться, продукти всі якісні(ще й сметанка домашня в тісто була добавлена) закутую тісто рушниками, нехай підійде…Перебираю вишню, і починаю викладати тісто шматочками на дошку і ліплю…А тут і молодша сеста прийшла до нас, а чоловік їй і каже, ти вчасно прийшла, будемо вареники з вишнями їсти. Все вдалося, вареники були смачні, посмакували всі разом з задоволенням. Тож слід завжли в любій добрій справі не сдаватись…
Дякуючи дарам щедрої природи, ми можемо смакувати цінною і корисною їжею.
Дякуючи дарам щедрої природи, ми можемо смакувати цінною і корисною їжею.
Копіювати
Вірші про вареники об’єднують покоління: діти радіють милим рядкам, дорослі посміхаються жартам, а старші згадують, як колись ліпили їх цілими родинами. Вони залишаються частиною нашої культури, адже вареники — це смак дому, свята та любові. Нехай на вашому столі завжди будуть гарячі, ароматні вареники, а в серці — радість від простих, але щирих речей. Смачного!
