Словосполучення – це одна з основних одиниць синтаксису української мови. Воно відіграє важливу роль у побудові речень і висловлювань, допомагаючи точніше передавати зміст і формувати граматично правильні конструкції. У цій статті розглянемо визначення словосполучення, його особливості, різновиди та способи визначення в тексті.

Що таке словосполучення?
Словосполучення – це поєднання двох або більше слів, які пов’язані між собою за змістом і граматичною залежністю. На відміну від речення, словосполучення не виражає завершеної думки, а лише конкретизує або доповнює зміст окремих слів.
Наприклад:
- красива квітка
- писати лист
- швидко бігти
Кожне з цих словосполучень складається з головного та залежного слова.

Як визначити словосполучення?
Щоб правильно визначити словосполучення в реченні, потрібно дотримуватися кількох правил:
- Визначити головне та залежне слово.
- Головне слово – це те, яке є основним у словосполученні.
- Залежне слово пояснює або уточнює головне.
- Наприклад:
- цікава книга (головне слово – «книга», залежне – «цікава»)
- бігти швидко (головне – «бігти», залежне – «швидко»)
- Переконатися, що слова пов’язані граматично.
- Вони узгоджуються за відмінком, родом, числом або підпорядковуються керуванню чи приляганню.
- Наприклад: «синя сукня» – узгодження (форма прикметника змінюється відповідно до іменника), «писати лист» – керування (дієслово вимагає іменник у знахідному відмінку).
- Перевірити, чи передає словосполучення завершену думку.
- Якщо вираз має завершений зміст і може бути самостійним реченням, це вже не словосполучення, а речення.
- Наприклад: «Діти грають» – це речення, а не словосполучення, бо містить підмет і присудок.

Які бувають види словосполучень?
Словосполучення можна класифікувати за різними критеріями:
1. За морфологічною ознакою (за частинами мови)
Залежно від головного слова, виділяють такі види словосполучень:
- Іменникові – головне слово виражене іменником.
- Приклад: «велике місто», «парк відпочинку».
- Дієслівні – головне слово виражене дієсловом.
- Приклад: «читати книгу», «бігти швидко».
- Прикметникові – головне слово виражене прикметником.
- Приклад: «сповнений радості», «корисний для здоров’я».
- Прислівникові – головне слово виражене прислівником.
- Приклад: «надзвичайно красиво», «дуже швидко».
- Числівникові – головне слово виражене числівником.
- Приклад: «троє друзів», «два тижні».

2. За способом підпорядкування (за типом зв’язку)
Залежно від граматичних зв’язків між словами, виділяють три основні типи словосполучень:
- Узгодження – залежне слово узгоджується з головним у роді, числі та відмінку.
- Приклад: «новий будинок» (змінюється разом: новий, нового, новому тощо).
- Керування – головне слово вимагає від залежного певного відмінка.
- Приклад: «допомагати другові» (дієслово «допомагати» керує іменником у давальному відмінку).
- Прилягання – залежне слово не змінюється і приєднується до головного лише за змістом.
- Приклад: «дуже гарно», «почав писати».

3. За будовою (за кількістю слів у словосполученні)
Словосполучення в українській мові можна класифікувати за будовою, тобто за кількістю слів, які входять до його складу. Вони поділяються на прості та складні.
- Прості – складаються з двох слів.
- Приклад: «гарний день», «читати книгу».
- Складні – містять три або більше слів.
- Приклад: «дуже цікава книга», «швидко бігти в парк».
4. За семантикою (за значенням)
Словосполучення можна класифікувати за їхнім значенням, тобто за тим, яку інформацію вони передають у реченні. За семантикою виділяють такі основні типи словосполучень:
- Номінативні – називають предмети, явища або поняття.
- Приклад: «високий будинок», «червона троянда».
- Атрибутивні – передають характеристику предмета.
- Приклад: «мудрий учитель», «цікава книга».
- Обставинні – виражають обставини дії.
- Приклад: «бігти швидко», «говорити тихо».

Словосполучення – це важлива структурна одиниця української мови, яка допомагає передавати зміст точніше і виразніше. Вони можуть бути різними за будовою, граматичними зв’язками та значенням. Щоб визначити словосполучення, потрібно знайти головне слово, встановити зв’язок із залежним і переконатися, що воно не є реченням.
Знання видів словосполучень допомагає правильно будувати речення, удосконалювати мовлення та краще розуміти граматичні особливості української мови.